На гору Високу (1805 м) з оселі Кузьмінець

Через Фашори і Матагів. Довжина траси (горизонтально) 12 км, вертикальний підйом — 1100 м. Початок походу — місток на потоці Кузьмінець при його впадінні в Лімницю.

Вище згаданого мостика відшукуємо на географічно лівому березі потоку Кузьмінця доріжку, яка досить стрімко піднімається угору і веде спершу хребтом, а потім східним узбіччям північного відгалуження хребта Матагова, в південному напрямку. Після 4 км рівномірного підйому доріжка виводить на сідло за вершиною цього відгалуження (1175 м, т. зв. Фашори). Тут новий мисливський домик. Йдемо далі в південному напрямку майже горизонтально, просто під високу стіну головного хребта Матагова, зліва ліс, а справа старий зруб. Для підйому на хребет можна відшукати в лісі стару стежку-серпантин, можна теж йти однією з численних стежок на зрубі. На хребті повертаємо дещо наліво (напрям — південний схід) і йдемо по лісі стежкою, яка досить лагідно піднімається угору майже 3 км, спершу лінією хребта, відтак його правим узбіччям.

Близько верхньої межі лісу стежка звертає дещо вправо униз, зліва тут зовсім близько до хребта. Йдемо розгалуженням стежки вліво, на хребет, де зустрічаємо цекоти і зарості жерепу, які майже не заважають в поході. Далі стежка веде хребтом в напрямку видної перед нами вершини Матагова (1672 м), на яку піднімається закосом серпантин. Далі йдемо стежкою, яка веде хребтом, інколи його узбіччям і виходимо під вершину Високої, вкритої цекотами великого розміру. На саму вершину стежки немає, тому приходиться добиратися по каменях.

Через гору Заплату і попри Середню. Довжина траси (горизонтально) 14 км, вертикальний підйом — 1100 м. Початок походу — місток на потоці Кузьмінець при його впадінні в ріку Лімницю.

Від мостика йдемо дорогою вздовж Лімниці униз приблизно 1/2 км і повертаємо вправо в ліс на доріжку, яка веде хребтом в південно-східному напрямі. Перетинаємо трасу нафтопроводу і йдемо далі цією ж доріжкою уверх спершу лісом, відтак старим зрубом, де її перетинає горизонтальна стежка. Йдемо цією стежкою вправо, таким чином, обходимо вершину і виходимо на неглибоке сідло під хребтом Пасічним. Тут невелика стара колиба, близько є вода. Звідти йдемо в напрямі на схід, пізніше на південний схід стежкою угору, трішки зрубом, відтак лісом на західний наріжник хребта Пасічного (1485 м). Далі стежка виведе нас, поступово змінюючи напрям на південний, на широкий відкритий верх Заплата або Горішня Заплата (1508 м). Від початку підйому це приблизно 8 км. Йдучи лінією хребта, спускаємося в неглибоке сідло і йдемо стежкою типу "райтшток" в напрямку на південь, часом південний схід, маючи зліва покриті цекотами узбіччя гори Середньої (1642 м). Стежка виводить нас безпосередньо під сідло між горою Середньою і північно-східним відгалуженням гори Високої. Далі стежка веде північним узбіччям цього відгалуження (недалеко від сідла при стежці джерело доброї води). Поступово стежка наближається до вершини Високої, піднімається уверх кількома закосами (цей серпантин добре видно з долини Лімниці) і вкінці з'єднується на західному боці вершини зі стежкою з Матагова.

Види з вершини Високої. Вид на південь закриває хребет Ріг з Ігровищем, північним наріжником якого є сама вершина Високої. Понад ним видно обидві вершини Сивулі (1836 м і 1815 м). Найближчий на південному заході — довгий хребет Горган, що закінчується на півдні вершиною Конець Горган ів (1611 м). Вершина Овола (1615 м), визирає з-над хребта Горгана на фоні стіни, в яку входять вершини (зліва направо): Берт (1670 м), Кепута (1608 м), Буштул (1693 м), Прелука (1520 м). Ця стіна замикає з півдня терен джерельних потоків Лімниці. Направо від неї, на далекому останньому плані можна зауважити вершини Закарпатської області: Стримба (1723 м) і Негровець (1712 м).

В західному напрямку впадає в очі близька Ялова Клива (1568 м), наліво від неї — верх Коретвина. Далі між ними Попадя (1742 м). Направо від Ялової Кливи Парсньки, прямо на захід Великий і Малий Канусяки, а між ними Грофа (1752 м). В північно-західному напрямку бачимо хребет Аршиць в поперечному профілі з вершинами Нер'єдів (1557 м) спереду і Горган Ілемський (1569 м) позаду. В північному напрямку — близька Середня, за нею поперечний вал Заплати і Пасічного, а за Лімницею верх Сегліс (1357 м).

Дивлячись на північний схід та на схід, спостерігаємо поступове зниження гір вздовж рік Лімниці та Солотвинської Бистриці. Тут бачимо поперечний хребет Гриньків, висотою до 1258 м, на вододілі між обома цими ріками, та хребет Чортки, приблизно такої ж висоти, на вододілі Солотвинської і Надвірнянської Бистриць. На південному сході бачимо досить близько  вершину  хребта  Станимир (1549 м), над ним з'являються контури групи Довбушанки:  вершини  Козя,  Полянський, Скалки, Пікун, Медвежик і сама Довбушанка. Серед більш віддалених вершин можна зауважити між Козею і Полянським, купол Синяка, а на останньому плані в продовженні лінії Станимира-Синячку над селом Дора. Зауважимо, що аналогічний, правда, неповний вид в цьому напрямку, можемо спостерігати також з полонини Середньої, в сідлі між вершинами Високої та Середньої.

Сходити з Високої до Кузьмінця можна обома маршрутами виходу, хоча зручнішим і коротшим є, безперечно, сходження через Матагів. В цьому випадку треба вважати, щоби не згубити стежки при наближенні до верхньої межі лісу, де закінчуються зарості жерепу. Продовження стежки треба шукати дещо зліва нижче хребта.

Якщо сходимо вниз попід Середню, подібна небезпека загублений стежки може виникнути при сходженні в Заплати, де лінія хребта нечітко визначена. Тут також стежку можна знайти в лісі дещо зліва від хребта.

Найкоротша траса сходження з Високої до Кузьмінця (приблизно 10 км) — це сідла під Середньою прямо вниз в долину потока Кузьмінця, де раніше була стежка, і далі долиною потоку. Оскільки стан цієї траси тепер невідомий (можливі завали, переправи через воду і т. п.), не можемо її рекомендувати.