Вихідний пункт — залізнична станція Кваси (довжина траси 15 км і 1500 м угору).
В Квасах йдемо автодорогою в північному напрямку, проходимо під залізничним мостом, трохи далі повертаємо направо на міст через Чорну Тису. Тут біля турбази, на лівому (географічне правому) боці невеликого потічка починається дорога, яка веде лісом по схилах Квасівського Менчула і недалеко від його вершини (1314 м) виходить на полонину, розміщену на західному відгалуженні гори Шесул (1728 м). Недалеко знаходиться споруда старої сироварні, а також будинок стаціонару біологічного факультету Львівського університету. Йдемо далі дорогою, яка траверзує вершину Шесул, залишаючи його справа, і виводить на сідло між нею і хребтом Петроса. Тут залишаємо дорогу, яка йде направо попід хребет Петроса, виходимо на лінію хребта і трохи стежкою, трохи бездоріжжям, йдучи в північно-східному напрямку, виходимо на вершину Петроса.
Можливий і другий варіант виходу із Квасів.
Дорогою від залізничної станції йдемо до центра Квасів, минаємо автостанцію і потім повертаємо наліво на підвісний місток через Тису. На другому березі річки стоїть альтанка. Тут починається стежка, яка стрімко веде догори в північно-східному напрямку. Вона виходить на відкриту леваду, потім заходить в рідкий ліс, нагорі повертає дещо вліво і виводить на дорогу біля згаданої сироварні. Далі треба йти так, як було описано вище. Цей вихід на Петрос коротший, але підйом угору тут значно важчий. Краєвиди з Петроса майже такі як з Говерли. Особливо гарно виглядає головний хребет Чорногори, який можемо спостерігати у всій його довжині — від Говерли до Попа Івана. Чіткіше, ніж з Говерли, бачимо Близницю і за нею ряд полонин хребта Свидовець.
Все що тут знайдете створено тяжкою працею. Використання матеріалів сайту з неблагородною метою заборонено, з благородною, - варто погодити зі мною.
